ЕТЮДИ РІДНОЇ ЗЕМЛІ

Збірку художнів етюдів про природу, яку розпочали створювати у минулому році нинішні шестикласники,

поповнили своїми творчими роботами учні 5 класу. МОЛОДЦІ!!!!

ЗМІСТ

Сонце лягає спати. Діана Кокарьова………………………..5

Річка і ставочок. Артем Жмак………………………………6

Аж ось і весна. Данііл Сокол…………………………………..7

Ранок біля річки. Валентина Окунська ……………………8

Сходить вечірня зіронька. Юлія Плаксіна……………….10

Квіти на підвіконні. Юлія Орищенко……………………..11

Осінній ліс. Віктор Карапетян ……………………………..12

Діана Кокарьова

СОНЦЕ ЛЯГАЄ СПАТИ

Нарешті ми дочекалися того моменту, коли сонечко лягає спати. У вас, напевно, з’явилося запитання:

• А де ж воно відпочиває?

Я вам відкриваю таємницю:

• Сонце спить десь за лісами чи за горами, а, може, й за морями!

Артем Жмак

РІЧКА І СТАВОЧОК

Річка несе свої води аж до синього моря. Життя вирує у воді: хлюпоче риба, виблискують над водою метелики, граються на березі жабки. А поряд живе невеличкий ставочок: він кожного дня спостерігає за невпинною життєвою силою безмежної широкої річки.

Даниїл Сокол

АЖ ОСЬ І ВЕСНА

Спливає останній день зими. Діти граються сніжками, ліплять сніговика, біжать на гірку й спускаються на санчатах. Радіють дітлахи снігові й розвагам, бо ж завтра 1 березня. Весна! А там уже прилетять пташки, почнуть щебетати свої дзвінкі пісні. Саме тоді ми й зрозуміємо: ось вона справжня весна. А коли зацвітуть дерева, розквітнуть квіти – зрадіє й усміхнеться душа.

Валентина Окунська

РАНОК БІЛЯ РІЧКИ

Світанок. Сонна річка оповита туманом. Всюди тиша.

Аж ось величезна сонячна куля повільно з’являється на сході. З туману поступово виринають кущі очерету, річкові береги, верби, невеликий дерев’яний пліт, на якому я люблю вудити рибу. Тепле сонце розтоплює залишки туману і золотом виблискує на водяній поверхні.

Прокидається природа. В очереті весело перегукуються жабенята. Пташки радісним щебетом вітають річку з новим днем. Десь біля мосту скидається риба, заохочуючи рибалку, який не полінувався прокинутися на світанку, бо мріє порадувати родину багатим уловом.

Спускаюся до річки. Вона неширока, але глибока. Переді мною чудовий краєвид. З берега видно все, що відбувається на протилежному боці. На луг пастухи пригнали череду корів. Далі видніється село Лизаветівка. А ген на іншому березі – залишки старої церкви.

Підходжу до плоту. Викупатися б, але вода ще надто холодна, бо тут багато підземних джерел. Милуюся природою. Невгамовні жабенята жваво перегукуються, ніби вітають мене і бажають доброго ранку.

• Доброго ранку, жабенята! Доброго ранку, річко! Доброго ранку, рідне село!

Юлія Плаксіна

СХОДИТЬ ВЕЧІРНЯ ЗІРОНЬКА

Вечоріє. Сонечко поволі опускається за обрій, посилаючи яскраве проміння в небеса. Згодом на небі з’являється перша вечірня зіронька. Сходить вона найперша і кожної пори року мандрує разом з братом-місяцем. А скільки їх на небі, маленьких і великих зірок?.. Аж ось одна зірочка зірвалася, прокотилася над обрієм і зникла в безвість.

Небо над землею – бездонне і чисте, всіяне яскравими діамантовими зорями.

Юлія Орищенко

КВІТИ НА ПІДВІКОННІ

Квіти на підвіконні щодня радують мої очі. Дивовижні рослини невпинно тягнуться до сонечка, ведуть з ним таємну розмову. Якось непомітно яскравого цвіту на фіалочках, герані стає більше. Квіти – окраса нашої оселі, квіти –сенс людського життя.

Віктор Карапетян

ОСІННІЙ ЛІС

Ось і осінь завітала в ліс. Вона дивує нас багатством дивовижних кольорів: яскраво-жовтий, золотавий, помаранчевий, світло-червоний, темно-багряний… Раптом зривається прохолодний осінній вітерець. І дивись – земля вкривається чарівним барвистим килимом. Яка краса навколо! Як цікаво спостерігати за змінами в природі!